Заповіді батьківства
Одвічне питання турбує не одне покоління батьків: «Як виховувати дитину?», «Що робити, щоб вона виросла доброю людиною, щоб змогла віддавати людям те, заради чого прийшла у цей світ?»
Сучасна психологічна наука об’єднала ряд цінних настанов, порад, правил поведінки батьків у своєрідний комплекс любові, якого повинні дотримуватись ті, кому Богом призначено плекати найдорожчий скарб – їхніх дітей.
1. Любіть свою дитину !
Приймайте її такою, якою вона є, тому що це Ваше творіння. Не ображайте і не принижуйте її, не розхитуйте її віри у себе, не завдавайте болю несправедливими покараннями, не відмовляйте у своїй довірі, дайте їй привід любити Вас.
2. Оберігайте своє дитя !
Захищайте дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть якщо необхідно пожертвувати власними інтересами і ризикувати своїм життям. Не зважайте ні на що, коли Вашій дитині щось загрожує.
3. Будьте позитивним прикладом у всьому для своєї дитини!
Прищеплюйте повагу до духовних цінностей свого народу і самі живіть дотримуючись його традицій. Ставтесь до дитини з великою відповідальністю. Їй потрібне таке домашнє вогнище, де сім’я дружна, де шанують і люблять один одного, де підтримують тісні і щирі взаємини, де панують чесність, справедливість, скромність і гармонія у всьому.
4. Проводьте час зі своєю дитиною !
Віддавайте дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку, менше зважайте на власні інтереси, бо інтереси дитини водночас і Ваші. Грайте з нею так, як їй подобається, приймайте серйозно її гру, світ її уяви. Багато розмовляйте з дитиною, не відвертайтесь, коли вона щось говорить : може саме в цю мить вона довіряє Вам найбільшу таємницю свого життя.
5. Працюйте зі своєю дитиною !
Допомагайте дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь конкретній справі ( у прибиранні квартири, приготуванні їжі, догляді за рослинами у приміщенні чи на городі).Коли підросте, залучайте потроху до спільної праці з людьми і для людей. Не хвилюйтесь і не переживайте, що дитина втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими – це погляд у майбутнє.
6. Дозвольте дитині набувати самостійного життєвого досвіду !
Дитина сприймає і визнає лише ті враження, які відчула і пережила самостійно, а Ваш власний життєвий досвід ( хоч як це не прикро ) часто-густо не значить для неї нічого. Тож дайте їй можливість самостійно «наповнювати свою скриню досвіду», навіть якщо існує певний ризик. Надмірна опіка і тепличні умови життя можуть виплекати «соціального інваліда».
7. Показуйте дитині можливості людини і її волі !
Розкривайте перед дитиною чудові можливості розвитку й самоствердження людської особистості відповідно до її особливостей та рівня обдарованості. Водночас показуйте на прикладах, що кожен повинен визнавати норми співжиття з іншими людьми і дотримуватись їх у сім’ї, колективі, суспільстві.
8. Привчайте дитину бути слухняною !
Спостерігайте за поведінкою дитини і спрямовуйте її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди а ні їй самій, а ні будь-кому з оточуючих. Не залишайте поза увагою ситуації, коли вона «не зовсім належно» поводить себе у Вашій присутності, зауважте і поясніть, чому потрібно чинити саме так, а не інакше, - для неї це буде наукою.
9. Реально оцінюйте можливості своєї дитини !
Очікуйте від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку і які може підказати її власний соціальний досвід. Пройде немало часу, поки вона навчиться орієнтуватися у складному світі, що її оточує. Допомагайте дитині скільки зможете і вимагайте від неї власної думки чи самостійного висновку лише з врахуванням реалій її вікового розвитку та вже набутого соціального досвіду.
10. Допомагайте дитині набувати позитивних вражень !
Дитина, як і дорослий, «живиться» різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям та життям інших людей. Дбайте про те, щоб вона бачила, чула й відчувала якомога більше цікавого для себе, щоб збагачувалась корисними знаннями і добрими почуттями, які залишатимуть у її пам’яті вартісні спогади.
Що не слід казати дітям:
«Коли я був у твоєму віці…». Дитина чує: «Твої проблеми не важливі, мені було важче».
«Ти просто не розумієш!». Дитина чує: «Ти неспроможний зрозуміти, і немає сенсу намагатися пояснювати це тобі».
«Ти думаєш, що тільки в тебе якісь проблеми». Дитина чує: «У тебе немає справжніх проблем».
«У мене немає часу, щоб вислухати тебе…». Дитина чує: «Я надто зайнятий, щоб піклуватися про твій світ».
«Роби те, що я кажу, а не те, що я роблю…».Дитина чує: «Роби правильно, а я не зобов’язаний так чинити, адже я вже дорослий».
«Тому, що я наказав тобі!». Дитина чує: «Я не хочу чути твоїх спроб домовитися зі мною».
«Та чому ж ти не можеш бути схожим на…?». Дитина чує: «Мені прикро, що ти не хтось інший».
«Одного разу ти повернешся до цього дня…». Дитина чує: «Забудь про сьогодні й зосередься на завтрашньому дні».
Ніколи не оцінюйте свого сина чи доньку як особистість, засуджуйте лише їхні негативні вчинки!